ВИСТАВКА «МОДНА ЛЯЛЬКА»: ЧАРІВНИЙ ВСЕСВІТ ТВОРЧОЇ ФАНТАЗІЇ
Авторська лялька – художня лялька будь-якого виду (фігурка, рухлива, шарнірна), виконана ляльковим майстром власноруч у єдиному примірнику (OOAK) або обмеженим накладом (limited edition). Вона може створюватися будь-якою технікою (ліплення, лиття, різьблення, пошив тощо) і з величезного розмаїття матеріалів (порцеляна, дерево, пап’є-маше, гарячий і холодний пластик, тканини, фоаміран тощо). Авторські ляльки можуть поділятися на безліч жанрів, наприклад, реалістична лялька, фантазійна, «лялька без ляльки», портретна... Останніми роками сучасне мистецтво авторської ляльки створило попит не тільки серед колекціонерів, а й мистецтвознавців, дизайнерів інтер’єрів, одягу і навіть архітекторів. Присутність авторської ляльки в інтер’єрі давно вже стало показником вишуканого смаку власників.
Шарнірна лялька (англ. Ball-jointed doll, BJD) – лялька у вигляді фігури людини, яку вирізняє наявність рухливих шарнірних з’єднань частин тіла (шарнірів), стягнутих еластичним шнуром, які повторюють основні суглоби тіла людини і забезпечують ляльці високу рухливість, близьку до людської. Продумане балансування деталей дозволяє BJD зберігати стояче положення при відсутності жорсткого скелета. Ляльки виготовляються з поліуретану, порцеляни й швидкозастигаючої пластмаси. Багато фірм, які торгують ними, пропонують зібрати ляльку самому: купити вподобані тіло, голову, руки та ноги, підібрати перуку й очі, вибрати макіяж, а вже тільки потім – одяг, взуття та аксесуари. Складові частини ляльок однакових форматів і однакових скінтонів, вироблені різними фірмами, підходять одне одному, що надає ще більше місця для творчості.
Блайз (англ. Blythe) – колекційна лялька, характерною рисою якої є непропорційно велика по відношенню до тіла голова. Усередині голови знаходиться очний механізм, конструкція якого дозволяє змінювати колір очей і напрямок погляду ляльки. Дизайн Блайз був розроблений в знаменитій студії Марвіна Гласса (Marvin Glass and Associates) у 1971-72 роках і ляльки спочатку призначалися для дітей. Дітям вони не сподобалися, і виробництво було припинено. У 1997 році телепродюсер Джина Гаран випадково побачила Блайз, і завдяки її зусиллям 2001 року виробництво Блайз було відновлено в Японії і триває донині. У Блайз тисячі шанувальників у всьому світі.
Реборн (від англ. reborn – «заново народжений», «пере(на)роджений») – лялька дитини, виконана в натуральну величину з максимальним реалізмом. Мода на створення таких ляльок зародилася наприкінці 1990-х у США. Уперше реборн виставили на продаж на eBay 2002 року. Відтоді продають таких ляльок переважно через Інтернет або на ярмарках.
Плюшевий ведмедик (у Західній Європі і Америці він відомий переважно як Тедді (англ. Teddy bear), що традиційно асоціюється з ім’ям президента США Теодора Рузвельта. Одна з найпопулярніших і культових у минулому і на початку нинішнього століття м’яких іграшок. Ведмедики різних європейських і американських фірм виробництва до Другої світової війни – популярний об’єкт колекціонування. Тедді має день народження: День Плюшевого Ведмедика в США, Великій Британії, скандинавських країнах святкують 9 вересня, 11 чи 27 жовтня, або 25 листопада.
Мотанка, лялька-мотанка — створена з тканини вузликова лялька. Дослідники вважають, що у давнину мотанки використовували як сакральний оберег. Стародавні іграшки майстрували з домотканого полотна, пофарбованого соком буряка, бузини, пасльону тощо. Хустку наповнювали ганчір’ям, мотком ниток, крупою або травою і зав'язували так, щоб виходила кругла або циліндрична голова. Обличчя «пусте» або з хрестом, вишитим різнокольоровими нитками. Мотанки поділяють на три основні категорії: обрядові, ігрові, навчальні.
Лялька Тільда – лялька, виготовлена з натуральних тканин (льон, бавовна, бязь, вовна, повсть, фланель) і прикрашена найрізноманітнішим декором – ґудзиками, стрічками, тасьмою, мереживом. Вперше лялька Тільда з’явилася у продажу 1999 року. Норвезька дизайнерка Тоні Фіннангер – їх творець – зуміла створити цілий світ іграшок з тканини, які зачаровують з першого погляду простотою, витонченістю, зворушливістю. Пізніше з’явилися не тільки ляльки, а й звірята. Набивають іграшки синтепоном, холлофайбером, а для обважнення фігурок – навіть просмаженою гречаною крупою. Одяг роблять у «сільському» стилі, він простий, однак дуже ніжний. Для малюнка тканини підійде смужка, клітинка, дрібна квіточка. Тканини беруться світлі, ніжних забарвлень. У світі не знайти схожих ляльок Тільд, адже кожна лялька – індивідуальна.
Амігурумі (з япон. 編 み 包 み, букв .: «в’язане-загорнуте») – японське мистецтво в’язання на спицях або гачком маленьких м’яких іграшок – симпатичних тварин, чоловічків, об’єктів, наділених людськими якостями: кексів, капелюхів, сумочок тощо. Амігурумі в’яжуться з пряжі простим способом в’язання – по спіралі, кола зазвичай не з’єднують. Використовують гачки меншого розміру щодо товщини пряжі, щоб створити дуже щільну тканину без будь-яких зазорів, через які може вилізти набивний матеріал. Амігурумі роблять з частин і потім з’єднують. Тіло набивають волоконним наповнювачем, а кінцівки – іноді пластмасовими шматочками, щоб надати їм живої ваги. Зазвичай звірятка амігурумі мають велику кулясту голову на циліндричному тулубі з маленькими кінцівками. Поширенню естетики амігурумі сприяє їхня миловидність.